Євхаристія // Eucharist

Коли Ви підходите для отримання Святого Причастя в часі Божественної Літургії чи замислюєтеся, чи правильно Ви це робите? Цей короткий посібник подає поради та вказівки, які допоможуть відповісти на це питання. Він допоможе і Вам, і священнику, який уділяє Святе Причастя кожного тижня.

1. Підходьте до чаші з обережністю та пошаною – Важливо підходити з пошаною, без поспіху та відволікань.

2. Не робіть знаку хреста і не рухайтесь різко поблизу священника – Це може випадково пошкодити чашу. Зробіть знак хреста заздалегідь, ще до того, як підходитимете, і рухайтеся обережно та повільно.

3. Не закривайте очі – Якщо Ви не бачите, може виникнути мимовільний рух в напрямку чаші, що може призвести до випадкового зіткнення. Нехай Ваші очі будуть відкритими, коли наближаєтеся.

4. Вимовляйте своє ім’я вголос – Це дозволяє священнику причастити Вас по імені. Навіть, якщо священник знає Вас, у розпалі Літургії він може мимоволі підзабути, тому проказування Вашого імені забезпечує молитовне Причастя.

5. Відкривайте вуста широко! – Це може здатися очевидним, але іноді люди забувають відкривати рот достатньо широко, що ускладнює безпечне подання Святого Причастя. Тримайте язик на місці – не висовувати його і не згортати.

6. Ставайте чітко перед чашею – Немає потреби рухатись до боків чаші. Позиціонуйте себе прямо перед нею.

7. Знайте свою висоту – Оскільки священники часто стоять на сходах і тому знаходяться вище, це варто врахувати. Якщо ви вже на одному рівні з чашею, немає потреби присідати. Якщо ви достатньо високі, щоб бачити чашу з рівня голови священника, то можете трохи нахилитися, але це не обов’язково.

8. Не промовляйте “Амінь” – “Амінь” – це частина молитви, яку проказує священник під час уділення Причастя, тому причасник не каже “Амінь” після отримання.

Причастя з моменту хрещення – В Українській Греко-Католицькій Церкві є звичай, що всі хрещені особи повинні Причащатися. Це, звісно, залежить від батьків. Якщо це ваша практика, обов’язково повідомте священнику, чи буде ваша дитина (будь-якого віку) Причащатися і чи буде вона причащатися лише Пречистої Крові або і Тіла, і Крові Христової, особливо якщо ваша дитинка ще немовля.

Усі діти починають їсти тверду їжу в різний час, тож це питання слід обговорити з священником.

Do you ever come up to receive Holy Communion during the Divine Liturgy and wonder if you are doing it right? This quick guide will hopefully give you the tips and tricks you need to answer that question. It will help both you and the priest who is distributing Holy Communion each week.

1. Approach the chalice with care and reverence – It’s important to approach reverently, without haste or distraction.

2. Don’t make the Sign of the Cross or move abruptly near the priest – This could accidentally knock the chalice. Instead, make the sign of the cross well before you approach, and move gently and carefully.

3. Don’t close your eyes – If you can’t see, there is a tendency to try to move toward the chalice, which could cause you to accidentally knock it. Keep your eyes open as you approach.

4. Speak your name aloud – This allows the priest to commune you by name. Even if the priest knows you, he may forget in the midst of the Liturgy, so saying your name ensures it’s done prayerfully.

5. Open your mouth wide! – This may sound obvious, but sometimes people forget to open their mouths fully, which can make it difficult for the priest to safely deliver the Holy Mysteries. Keep your tongue in place – don’t stick it out, and don’t curl it up.

6. Center yourself in front of the chalice – There’s no need to move to the side of the chalice. Position yourself directly in front of it.

7. Know your height – Since the clergy are often elevated on a step, they may be higher than you. If you’re already at eye level with the chalice, there’s no need to bend your knees. If you are taller and the chalice is higher than your mouth, a slight bend is helpful but not necessary.

8. Do not say “Amen” – The “Amen” is part of the prayer that the priest says when giving you Communion, so the communicant does not say “Amen” after receiving.

Receiving Communion from the point of baptism – In the Ukrainian Greek Catholic Church, it is customary for all baptized individuals to receive Holy Communion. This is, of course, up to the parents. If this is your practice, be sure to mention whether or not your child (of any age) will receive Communion, and whether they will receive just the Precious Blood or both the Precious Body and Blood, especially if they are an infant.
All children begin eating solids at different times, so the decision should be made in consultation with the priest.

Молитва Івана. Золотоустого

Господи, Боже наш, знаю, що я негідний (негідна) і неприготований (неприготована), щоб міг Ти достойно ввійти під покрівлю дому душі моєї, бо вся вона – пуста й упала, і не маєш у мені гідного місця. Однак молю Тебе, Ісусе: як Ти, зійшовши з висоти небесної, понизив себе задля нас – так знизись і сьогодні до мене, негідного (негідної); . як Ти зволив замешкати у вертепі, в яслах нерозумних звірят – так увійди, Ісусе, до мого оскверненого тіла і поселися в моїй недостойній Тебе душі; як Ти, Ісусе, увійшов до дому Симона прокаженого і не відказався вечеряти з грішниками – так увійди милостиво в дім, хоч грішної, але розкаяної моєї душі. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклонення, з безначальним твоїм Отцем, .і з пресвятими, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Інша молитва

Господи Ісусе Христе, Боже мій, ослаб, відпусти, очисти і прости мені, грішному й недостойному рабові Твоєму (грішній і недостойній рабі твоїй) гріхи й беззаконня мої, що ними від молодости моєї аж до нинішнього дня й години я зневажив (зневажила) Тебе – чи свідомо, чи несвідомо, словом, чи ділом, чи думкою, і всіма моїми почуваннями. І молитвами пречистої приснодіви Марії, Матері Твоєї, що безсіменно породила Тебе, єдиної надії й заступниці спасення мого, сподоби мене без осудження причаститися пречистих, безсмертних, животворящих і страшних твоїх таїнств, на відпущення гріхів і життя вічне, на освячення, і просвічення, і кріпость, і вилічення, і здоров’я душі і тіла, і на знищення й цілковите затрачення моїх помислів І думок, і намірів, і планів, і грішних нічних мрій, темних і злих духів. Бо Твоє є царство, і сила, і слава, з Отцем і Святим твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. 

Молитва Івана Дамаскина

Перед дверима храму твого стою і від страшних мислей не визволяюся. Але Ти, Христе Боже, що митаря виправдав, і хананеянку помилував, і розбійникові двері раю відчинив, відкрий і мені милосердя чоловіколюбія твого, і прийми мене, як блудницю і кровоточиву. Бо одна, доторкнувшись до краю одежі Твоєї, зараз зцілення прийняла; а друга, обнявши твої ноги, відпущення гріхів одержала. Я ж нещасний (нещасна), що насмілився (насмілилася) все Твоє тіло прийняти, нехай не буду опалений (опалена). Але прийми мене, як і їх, і просвіти мої душевні почуття, спаливши мої гріховні провини, молитвами Пречистої, що безсіменно породила Тебе, і сил небесних, бо Ти благословенний єси на віки віків. Амінь.

Молитва до Пресвятої Богородиці

Добра й благословенна Кормителько життя нашого, Пресвята Богородице! Ти, що зродила благословенний плід, який кормить і кріпить серця вірних хлібом життя і радує вином покаяння – допоможи мені цю правдиву безсмертну поживу й напиток тіла і крови Сина твого і Бога нашого достойно прийняти та його благодаттю і славою зростати, прославляючи його і Тебе з ним повіки. Амінь.

Simple

Prayer of Faith
I believe, O Lord Jesus, that You are truly present
in the Mystery of the Most Holy Eucharist,
alive and risen from the dead.
Jesus, You said: “I am the living bread
which comes down from heaven;
if anyone eats of this bread,
he will live for ever” (John 6:51).
Jesus, we offer you the gifts of bread and wine,
and by the power of the Holy Spirit,
they become Your Most Precious Body and Blood.
I will receive You in Holy Communion,
with faith and love, for the forgiveness of my sins,
and life everlasting. Amen.

Prayer of Hope
O Lord, Jesus, You are my hope,
and I open my heart to You!
In Holy Communion,
You will abide in me and bless me.
You will nourish and strengthen me.
You will bring healing to my soul and body.
You will guide me and protect me.
You will teach me and enlighten me.
You will comfort me and give me peace.
Soon, You will make me holy, and You will raise me up;
and I shall dwell in Your house for ever. Amen.

Prayer of Love
Dear Jesus, I love You!
You are the Vine, and I am Your branch.
Apart from You, I can do nothing.
Only with You, can I bear good fruit.
In Holy Communion, I abide in Your love.
I will keep Your commandments, and abide in Your love.
Teach me to love others, as You have loved me.
In the Mystery of the Eucharist,
on the Cross, You renew the gift of Your Life to me.
Unworthy as I am, a sinner, I receive it with love.
In Your Resurrection and Ascension in glory,
Your raise me up, to a new life in You.
May I live my life, as a gift to You.
Amen.

Advanced

Prayer 1
St. John Chrysostom
I am not worthy, O Sovereign Lord, to have You come under the roof of my soul. Yet because of Your love for all, You desire to dwell in me; and I boldy approach. Command the gates, which You alone made, to open, and You will enter with love, as is Your nature. You will enter and enlighten my darkened reasoning. I believe that You will do this, for You did not dismiss the harlot who approached You with tears, nor cast out the repenting publican. You did not reject the thief who acknowledged Your reign, nor forsake the repentant persecutor for what he was. But You counted as Your friends all those who came to You in repentance. For You alone are blessed, always, now and for ever and ever. Amen.

Prayer 2
St. John Chrysostom (†407)
O Lord Jesus Christ, my God, absolve and remit, forgive and pardon the faults, transgressions, and trespasses which I, Your sinful, unprofitable, and unworthy servant have committed from my youth to the present day and hour, whether knowlingly or in ignorance, in word, deed, or thought, and in all my senses. And through the intercession of Your Mother, the all pure and every Virgin Mary, who conceived You without seed — my only sure hope, protection, and salvation — count me worthy, uncondemned, to partake of Your pure, immortal, life-giving, and awesome Mysteries, for the forgiveness of sins, for eternal life, for sanctification and enlightenment, for strength, healing and health of both soul and body, for the obliteration and complete removal of my evil thoughts and memories, superstitions and nocturnal fantasies brought by dark and evil spirits. For Yours is the kingdom, the power, the glory, the honour, and worship, together with the Father and the Holy Spirit, now and always, and for ever and ever. Amen.

Prayer 3
St. John Damascene (†777)
I stand before the doors of Your temple, O Christ my God, but I have not refrained from indulging in sinful thoughts. You justified the publican, showed mercy to the Canaanite woman, and opened the gates of paradise to the thief. Therefore, open for me the depth of Your love, and receive me as I draw near and touch You, as did the harlot and the woman with the issue of blood. The latter touched only the hem of Your garment, and she immediately received healing, while the former, clinging to Your pure feet, obtained forgiveness of her sins. May I, the miserable one, not be consumed by darying to receive Your whole Body. Receive me as You received them, enlightening my inner perceptions and consuming my sinful deeds, through the intercession of her who gave birth to You without seed, and of the heavenly powers. For You are blessed for ever and ever. Amen.

To the Mother of God
By St. Cyril of Alexandria
Most blessed and glorious Mother of God and ever-virgin Mary, you are the nourisher of our lives. Your ‘Blessed Fruit’ is the Bread of Life and the Wine of Endearment which strengthens and gives life to those who trust in Him. I entreat you, make me worthy to partake of this truly divine Food and Drink which your only Son, our God, has given us, to fill us with grace and glory. Make us worthy to bless Him and you, always, now and for ever and ever. Amen.

source

Перша Молитва

Коли гідно запричастишся животворящих таїнственних дарів, заспівай зараз з радости, вельми благодари і оце тепло з душі говори Богу: Слава Тобі, Боже. Слава Тобі, Боже. Слава Тобі, Боже. Благодарю Тебе, Господи Боже мій, що Ти не відкинув мене, грішного (грішну), але сподобив мене бути причасником (причасницею) твоїх святощів. Благодарю Тебе, що Ти сподобив мене, недостойного (недостойну), причаститися твоїх пречистих і небесних дарів. Але, Владико Чоловіколюбче, Ти, що ради нас умер і воскрес та дарував нам ці страшні й животворящі таїнства на благодіяння й освячення душ і тіл наших, – дай, щоб вони були й мені на зцілення душі і тіла, на прогнання всього супротивного, на просвічення очей мого серця, на мир моїх душевних сил, на віру непостидну, на любов нелицемірну, на повноту мудрости, на додержування твоїх заповідей, на збільшення Твоєї божественної благодаті і на присвоїння твого царства, щоб я, ними охоронюваний (охоронювана) у твоїй святості, завжди пам’ятав (пам’ятала) про твою благодать і вже жив (жила) не для себе, але для Тебе, нашого Владики й доброчинця, і так, відійшовши з цього життя в надії на життя вічне, досягнув (досягнула) непроминаючого спокою, де безнастанний голос тих, що торжествують, і безконечна насолода тих, що оглядають невимовну красоту твого обличчя. Бо Ти єси істинне прагнення і несказанна радість тих, що Тебе люблять, Христе, Боже наш, і Тебе оспівує все сотворіння на віки. Амінь.

Молитва Василія Великого

Владико, Христе Боже, царю віків і творче всього, благодарю Тебе за всі блага, якими Ти мене обдарував, і за причастя твоїх пречистих і животворящих таїнств. Тому благаю Тебе, благий і чоловіколюбче: Охорони мене під твоїм покровом і в тіні крил твоїх та обдаруй мене чистою совістю, щоб я аж до мого останнього віддиху достойно причащався (причащалася) твоїх святощів на відпущення гріхів і на життя вічне. Бо Ти є хліб життя, джерело святости, податель благ, і Тобі славу возсилаємо з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва Івана Золотоустого

Таїнственно удостоївшись бути причасником твого пречистого тіла і чесної крови, оспівую і благословлю, поклоняюся, і славлю, і величаю спасіння твої, Господи, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва Івана Дамаскина

Боже, Боже мій, непостоянний і невидимий вогню, Ти, що чиниш ангелів своїх вогнем горющим, Ти, що в твоїй несказанній любові передав мені на поживу Твоє божественне тіло і прийняв мене за причасника свого божества, ради прийняття твого пречистого тіла і чесної крови! Проникни усе моє тіло і дух, крізь мої кості і мозки! Гріхи мої спали, душу мою просвіти і ум мій проясни! Тіло освяти і обитель в мені сотвори разом із благословенним твоїм Отцем і всесвятим Духом, щоб і я був (була) у Тобі завжди, заради молитов Твоєї пречистої Матері і всіх святих твоїх. Амінь. 

Молитва Симеона Метафраста

Господи, Ти добровільно дав мені своє тіло на поживу. Ти – вогонь, що палиш недостойних, не спали мене, мій Творче, але пройди крізь мої члени, мої суглоби, нутро, серце. Спали терня моїх провин, душу освяти, думки очисти, суглоби разом з кістьми зміцни, мої чуття просвіти. Всього (всю) мене наповни страхом твоїм. Завжди покривай, бережи й охорони мене від усякого діла та слова душетлінного. Очисти, обмий і прикраси мене, оздоб, врозуми і просвіти мене. Учини мене оселею Духа твого єдиного, а ніколи оселею гріха, щоб, по причастю, від мене, як від дому твого і як від вогню, втікали лиходій усякий і всяка недоля. На заступників перед тобою кличу всіх святих, чини безплотних, предтечу твого, апостолів премудрих, а з ними і Матір твою пренепорочну, чисту. Молитви їх прийми, Христе мій милосердний, і сином (дочкою) світла слугу твого (слугиню твою) вчини. Ти бо, благий, єдиний єси, і освячення наше, і світлість, і Тобі, Богові і Владиці, належно славу всі возсилаємо повсякдень. Амінь.

Інша молитва

Господи, Ісусе Христе, Боже наш! Нехай Твоє святе тіло буде мені на життя вічне і твоя чесна кров на відпущення гріхів! А оце благодарення нехай буде мені на радість, здоров’я і потіху. На Твоєму ж страшному і другому пришестю сподоби мене, грішного (грішну), достойним (достойною) станути праворуч слави Твоєї, молитвами Твоєї пречистої Матері і всіх святих.

Молитва до Пресвятої Богородиці

Пресвята Владичице Богородице, світло моєї затьмареної душі, надіє, покрове, прибіжище, потіхо і радосте моя! Благодарю Тебе, що Ти сподобила мене, недостойного (недостойну), бути причасником (причасницею) пречистого тіла і чесної крови Сина твого. Але Ти, що породила істинне світло, просвіти духові очі мого серця. Ти, що породила джерело безсмертя, оживи мене, умертвленого (умертвлену) гріхом. Ти, милостивого Бога милосердна Мати, помилуй мене, і дай мені говіння й сокрушення в серці моїм, і смирення в мислях моїх, і визволення з полону думок моїх. І сподоби мене аж до останнього віддиху неосудно приймати святощі пречистих таїнств на зцілення душі і тіла. Дай мені теж сльози покаяння і сповіді, щоб я величав і славив (величала і славила) Тебе по всі дні мого життя, бо Ти благословенна і препрославлена на віки. Амінь.

Simple

The True Light
I have seen the true Light.
I have received the heavenly Spirit.
I have found the true Faith.
I worship the undivided Trinity
for having saved me.

Prayer of Thanksgiving
I thank You, O Master,
Lover of Mankind and Benefactor of my soul,
that even today, You have made me worthy
of Your heavenly and immortal Mysteries.
Make straight my path in life.
Make me firm in holy reverence for You.
Protect my life and secure my steps,
through the prayers and supplications
of the glorious Mother of God and ever-virgin Mary,
and of all Your Saints, for You are my sanctification,
and I give glory to You: Father, Son, and Holy Spirit,
now and for ever and ever. Amen.

Prayer of Blessing
Selected verse from Psalm 33
I will bless the Lord at all times;
His praise shall be always in my mouth.
My soul shall glory in the Lord;
let the gentle hear and rejoice.
Glorify the Lord with me,
and let us praise His Name together.
I sought the Lord and He heard me;
from all my fears He set me free.
Come to Him and be enlightened,
and your face shall never be shamed.
The poor man cried out, and the Lord heard him,
and rescued him from all his distress.
The Angel of the Lord will encamp
around those who revere Him, and He will deliver them.
Taste and see that the Lord is good.
Blessed is the man who hopes in Him.
Revere the Lord, all you His saints,
for there is no want for those who fear Him.
The rich have become poor and hungry,
but those who seek the Lord shall not lack any good thing.

Prayer of Joy
O Jesus, most-merciful and all good!
You have entered into my heart
and I am filled with Your joy today.
Live in me, Jesus, always!
I thank You, for this most wonderful gift!
I thank You, for allowing me to share in Your Life!
Glory be to You!

Prayer of Trust
Dear Jesus, give me the grace
to live with You here on earth
and to be with You in Your kingdom
for ever and ever.
I trust in You, O Lord.
Help me to do Your Will.
Amen.

My God, I believe
My God, I believe in You, I adore You,
I hope in You and I love You.
I ask pardon for all those who do not believe in You,
do not adore You, do not hope in You and do not love You.
Lead Me to Heaven
Dear Jesus, keep me always close to You as long as I live.
Lead me to Heaven, so that I may love you there,
for ever and ever. Amen.

Blessing
Bless me, O Lord Jesus,
as You have blessed all the children who came to You.
Bless me, as You blessed Your holy Apostles
when You ascended into heaven.
Most-holy Mary, Mother of God, bless me, your child.
Holy Guardian Angel, protect me and guide me.
for I belong to Jesus, my Saviour,
now and for ever and ever. Amen.

Advanced

Аfter having partaken of the Holy Gifts, give praise to God. Recite the following prayers of thanksgiving to God with heartfelt fervour:

†Glory be to You, O God. (3)

Prayer I
Author unknown
I thank You, O Lord my God, that You did not reject me a sinner, but deemed me worthy to be a partaker of Your Holy Mysteries. I thank You that, despite my unworthiness, You made me worthy to receive Your most pure and heavenly Gifts. O Master, lover of mankind, You died and rose for our sake and favoured us with these, Your awesome and life-giving Mysteries for the benefit and sanctification of our souls and bodies. Grant that They may be for the healing of my soul and body and for the rout of every adversary, for the enlightenment of the eyes of my heart, for the peace of my spiritual powers, for an undaunted faith, for an unfeigned love, for the fullness of wisdom, for the keeping of Your commandments, for growth in Your divine grace, and for belonging to Your kingdom, in order that, preserved by Them in Your holiness, I may always remember Your grace and no longer live for myself, but for You, our Master and Benefactor. Thus, when I depart from this life in the hope of life eternal, may I attain that everlasting rest where the sound of those celebrating never ceases, and where there is no end to the delight of those who behold the ineffable beauty of Your face. For You are the true object of desire and the indescribable gladness of those who love You, O Christ our God; and all creation sings Your praises for ever. Amen.

Prayer 2
St. Basil the Great (†379)
O Christ, our Master and God, King of the ages and Creator of all, I thank You for all the good things that You have given to me and for the reception of Your most pure and life-giving Mysteries. I pray You, therefore, O good Lover of mankind, keep me under Your protection in the shadow of Your wings. Grant that with a pure conscience, until my last breath, I may worthily partake of Your Holy Gifts, for the forgiveness of sins and for life everlasting. For You are the Bread of life, the Fountain of holiness and the Bestower of blessings, and to You we give glory together with the Father and the Holy Spirit, now and for ever and ever. Amen.

Prayer 3
St. John Chrysostom (†407)
Having been made worthy to partake in a mystical way of Your immaculate Body and precious Blood, O Christ our God, I acclaim and bless, worship and glorify You, and proclaim the greatness of Your saving acts, now and for ever and ever. Amen.

Prayer 4
St. John Damascene
God, my God, unextinguishable and invisible fire, You make Your angels flaming fire. Out of Your inexpressible love You have given me Your divine Flesh as food, and through this communion of Your immaculate Body and precious Blood You receive me as a partaker of Your Divinity. Permeate all my body and soul, all my bones and sinews. Consume my sins in fire. Enlighten my soul and illumine my mind. Sanctify my body and make Your abode in me together with Your blessed Father and all-holy Spirit, that I may always abide in You, through the intercession of Your immaculate Mother and all Your saints. Amen.

Prayer 5
Author unknown
Lord, Jesus Christ our God, may Your holy Body bring me everlasting life and Your precious Blood forgiveness of my sins. May this thanksgiving bring me joy, health and gladness. At Your awesome Second Coming make me, though a sinner, worthy to stand at the right hand of Your glory, through the intercession of Your immaculate Mother and all the saints.

To the Mother of God
Most holy Lady, Mother of God, light of my darkened soul, my hope, my protection, my refuge, my comfort and my joy, I am grateful that you have enabled me, unworthy as I am, to partake of the most pure Body and precious Blood of Your Son. You bore the true Light; give light to the spiritual eyes of my heart. You bore the Fountain of immortality; give life to me made dead by sin. Kind-hearted Mother of the merciful God, have mercy on me. Give me compunction, contrition of heart, and humility of mind. Recall me from the distractions of my thoughts. Enable me to receive without condemnation and to my last breath the most pure and sanctifying Mysteries for the healing of my soul and body. Grant me tears of repentance and confession so that I may praise and glorify You all the days of my life, for You are blessed and glorified for ever. Amen.

Silent Prayer and Thanksgiving
Give thanks to God in your own words. Share with God your joys and your hopes, your hardships and difficulties. Praise His holy name and give thanks for every grace bestowed upon you, both known and unknown.

source

ЖИТІЯ СВЯТИХ Місяця листопада в 9-й день

У теперішній час деякі вірні дивуються з того, що Чесні Дари вручено було тому ловцеві, аби поніс їх у пустелю, і що ловець простий був і осмілився їх нести, бувши неосвяченим: їх-бо належить носити тільки самим єреям. Але нехай не чудяться такому, повчає їх звичай Церкви, що первенствує, оскільки не заборонено було і неосвяченим брати до рук Божественне причащання і нести зі собою в доми, що далеко від церкви відстоять, чи в далеку дорогу. 

Пишеться про те і в "Лимонарі", в главі 79, що в Селевкії правовірний раб одного єретика-купця узяв святе причащання, беріг у ковчежці. І невдовзі довідався про те пан його і захотів спалити святі таїни, всі частки пречесного Тіла Христового під подобою хліба, який проріс колосками, коли берігся у тому ковчежці, — явно-бо такий звичай був у перших християн. 

По тому святі отці заборонили неосвяченим приймати до рук і виносити із церкви Тіло Христове, а передусім святий Золотоустий те заборонив із такої причини.

Коли був він у Царгороді патріярхом, одна жінка славетна, взявши в церкві частку пречистого Тіла Христового, понесла в дім свій і змішала його із якимось чаруванням заради волхвування. Про це довідався святий Золотоустий і заповів по всіх церквах: відтоді нехай не даються до рук частки Тіла Христового, але ложечкою нехай подаються у вуста разом з божественною під виглядом вина Кров'ю. 

Раніше-бо не було ложечок у церкві, а частки Тіла Христового давалися вірним до рук, а свята Кров чашею подавалася. 

Відтоді, за повелінням святого Золотоустого, почало подаватися божественне причащання ложечкою, і тільки освяченим повелено його носити, а неосвяченим ніяк не торкатися, щоб не було якогось безчестя Чесним Дарам.

https://www.truechristianity.info/ua/books/saints_ua_03/saints_ua_03_009d.php

From the LIVES OF THE SAINTS For the Month of November, on the Ninth Day

In our own time, some of the faithful are perplexed by the fact that the Precious Gifts were entrusted to a hunter to carry them into the desert, and that this hunter was a simple man who dared to bear them while being unordained—for it is believed that only priests ought to carry such things. Let such people not be astonished at this, for the practice of the early Church teaches otherwise. At that time, it was not forbidden for the unordained to take the Divine Communion into their hands and carry it with them to their homes, if these were far from the church, or to take it with them on a long journey.

This is also written in the Limonarion, chapter 79: in Seleucia, a faithful servant of a heretical merchant took the Holy Communion and kept it in a small reliquary. Soon afterward, his master learned of this and wished to burn the Holy Mysteries. Yet all the particles of the most precious Body of Christ, under the appearance of bread, sprouted ears of grain while they were kept in that reliquary—clearly showing that such a custom existed among the first Christians.

Later, however, the holy Fathers forbade the unordained to take the Body of Christ into their hands or to carry It out of the church. This prohibition was established above all by Saint John Chrysostom, and for the following reason.

When he was Patriarch of Constantinople, a noblewoman once received a particle of the most pure Body of Christ in church, carried it to her home, and mixed it with certain magical substances for sorcery. Saint John Chrysostom learned of this and decreed in all the churches that from that time forward, the particles of the Body of Christ were no longer to be placed in the hands of the faithful, but were to be given into the mouth with a spoon, together with the divine Blood under the appearance of wine.

Previously, there were no spoons in the church: the particles of the Body of Christ were placed into the hands of the faithful, and the holy Blood was given from the chalice. 

From that time on, by the command of Saint John Chrysostom, the Divine Communion began to be administered with a spoon, and only the ordained were permitted to carry it. The unordained were in no way to touch it, so that no dishonour might come to the Precious Gifts.

Інструкція щодо Причастя немовлят і дітей в УГКЦ

Святе таїнство Причастя – це надзвичайно велика духовна пожива, життєво необхідна для душі і тіла кожного  християнина. Як написано у Святій Євангелії: “Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому” (Ів.6.56). Усім належить причащатися якомога частіше, а особливо за це необхідно дбати, приводячи до Святого Причастя дітей, починаючи від Хрещення.

Історично-богословський аспект і канонічні підстави причастя немовлят і малих дітей

1. Причащання немовлят і дітей у давній Церкві

За східною християнською традицією святі таїнства християнського втаємничення (Хрещення, Миропомазання та Євхаристія) звершуються разом. Отже, день Святого Хрещення вже був і днем Першого Причастя.

Про Причастя після Хрещення навчали святі отці та вчителі церкви Юстин Філософ (II ст.), Оріген (ІІІ ст.), святий Кипріан Карфагенський (ІІІ ст.) та блаженний Августин Гіппонський (ІІІ-IV ст.). У своїх творах вони вказували, що в давній Церкві причащали дітей[1].

Зокрема, у давньому церковному творі «Апостольські постанови» (IV ст.) подано порядок прийняття Святого Причастя різними категоріями причасників, серед яких і діти: «Після цього нехай причащається єпископ, потім пресвітери, диякони, піддиякони, читці, співці, аскети, а між жінками – дияконіси, діви, вдовиці, потім діти, а потім – весь народ по порядку, з сором’язливістю і благоговінням, без шуму»[2].

А святий Діонісій Ареопагіт (V-VI ст.) у своєму творі «Про церковну ієрархію» пояснює, чому важливо причащати малих дітей: «Священноначальник подає також дитині й причастя священних тайн, щоб вона наситилася ними і не знала б іншого життя, крім того, яке завжди спрямоване до божественного, і причасника Святих Тайн навертає у святості, утверджує у священних навиках і у священній красі приводить до досконалості під впливом богообразного восприємника»[3].

Римські Архиєреї Інокентій І (V ст.), Лев Великий (V ст.), Геласій (V ст.) у своїх листах та зверненнях також пишуть про необхідність причащання малих дітей[4].

2. Причащання дітей у Київській Церкві періоду Київської Русі

У Церкві періоду Київської Русі збереглися деякі історичні пам’ятки, які містять згадки про причащання немовлят і малих дітей. Так, наприклад, відповідаючи на запитання Кирика, Савви та Іллі (1130-1156), єпископ Новгородський Ніфонт говорить про необхідність Причастя дітей під час Хрещення і після нього[5]. Постанови Володимирського Собору 1274 року, викладені в грамоті митрополита Кирила ІІ, вказують: «Кожен по Хрещенні нехай сподобиться пречистого Божого Тіла і Чесної Крові, чи в містах, чи в селах буде хрещений»[6].

3. Замойський та Львівський Синоди

Замойський Синод 1720 року вводить заборону причащати новоохрещених дітей, яку повторює Львівський Собор 1891 року[7], спираючись на аргумент розуміння таїнства. Це було зроблено під впливом практики Західної Церкви, де причащання дітей було обмежене до того віку, коли вони здатні розуміти відмінність простого хліба від Євхаристійного. Про це говорить IV Латеранський Собор 1215 року й Тридентійський Собор 1545-1563 років.

4. Декрет Папи Пія Х «Quam singulari» як заклик до відновлення причащання дітей

На важливість причащання малих дітей звертає увагу Папа Пій Х у своєму Декреті «Quam singulari» (1910 рік). «Ісус сказав: «Пустіть дітей. Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне» (Мт. 19, 14). Католицька Церква, пам’ятаючи про ці слова, від самих початків дбала про те, щоб приводити малих дітей до Христа через Причастя Євхаристії, до якого приносили навіть немовлят. Як приписували всі давні обрядові книги, це звершувалося при Хрещенні аж до ХІІІ століття, а подекуди цей звичай зберігався і впродовж більш тривалого часу. Він до цього часу актуальний у Грецькій та Східних Церквах. Проте, щоб уникнути небезпеки того, що діти можуть викинути Освячені частиці, Євхаристія від самих початків подавалася їм лише під видом вина (…) Однак немовлята, не лише у момент Хрещення, а й після цього причащалися від Священної Трапези».

5. Відновлення практики причащання дітей в УГКЦ

Львівський архиєпархіальний собор, який відбувся 31 жовтня 1941 року, постановив: «…заборона Замойського Собору допускати немовлят до св. Причастя не відноситься до всіх випадків; де при св. Причастю малих дітей нема небезпеки зневаження св. Тайн, там можна допускати дітей до св. Причастя. Тому Собор доручає душпастирям поновити давній звичай подавання св. Причастя малим дітям»[8].

Декрет про Східні Церкви Другого Ватиканського Собору наголошує на важливості збереження давньої літургійної спадщини Східних Церков: «Нехай усі вірні Східних Церков знають і будуть певні в тому, що можуть і мусять завжди берегти свої законні літургійні обряди і свій правопорядок, а зміни слід запроваджувати лише з огляду на власний органічний поступ. Отож передусім самі східні християни мають вірно дотримуватися своїх обрядів і правопорядку, щораз краще їх пізнавати й досконаліше практикувати, – а якщо через історичні чи особисті причини від них недоречно відступили, то нехай стараються повернутись до прадідних традицій»[9].

Кодекс канонів Східних Церков чітко вказує, що «сакраментальне впровадження в таїнство спасіння завершується прийняттям Пресвятої Євхаристії, і тому Пресвята Євхаристія повинна уділятися після Хрещення і Миропомазання якнайскоріше згідно з приписом партикулярного права власної Церкви свого права»[10]. Канон 710 говорить про участь дітей у Пресвятій Євхаристії після Хрещення і Миропомазання, яка повинна звершуватися згідно з приписами партикулярного права[11].

У Канонах партикулярного права УГКЦ уточнено: «Таїнство християнського втаємничення завершується участю у Пресвятій Євхаристії, а тому разом із Хрещенням і Миропомазанням новоохрещеного слід причащати, відповідно до приписів літургійних книг» (кан. 86).

«§ 1. Дітям після хрещення і миропомазання, та особам, позбавленим користування розумом, можна уділяти Пресвяту Євхаристію.

§ 2. Щодо участі дітей, то той, хто уділяє Пресвяту Євхаристію, повинен зважати на здатність дитини спожити Пресвяту Євхаристію, і в разі сумніву причастити тільки Крові Господньої.

§ 3. Припускається, що дитина, якій виповнилося сім років, користується розумом, тому її слід заохочувати до прийняття таїнства Покаяння» (кан. 92).

Інструкція застосування літургійних приписів Кодексу канонів Східних Церков говорить про важливість прийняття Євхаристії малими дітьми: «Уділення Євхаристії новоохрещеним дітям не обмежується лише до хвилини звершення втаємничення. Євхаристія – це хліб життя, і дітей треба постійно ним годувати від того часу, щоб вони духовно зростали. Спосіб їхньої участі в Євхаристії відповідає їхній спроможності: спочатку він буде відрізнятися від того способу, що в дорослих, але поступово буде розвиватися через благодать і педагогіку таїнства, зростаючи аж до «звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа» (Еф. 4, 13)»[12].

Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха» (§ 408) чітко підкреслює, що три таїнства християнського втаємничення – Хрещення, Миропомазання і Євхаристія – звершуються разом: «Входження у життя Пресвятої Тройці відбувається через святі таїнства Хрещення, Миропомазання та Євхаристії – через наше поєднання з Христом, отримання печаті Святого Духа і Причастя Тіла й Крові Христових у спільноті Церкви. Як людина після народження починає дихати та їсти, щоб могти жити, так і охрещений, народжений до нового життя в хрещальній купелі, починає дихати Святим Духом і живитися Святим Причастям, аби зростати у Христі».

Молитва Миропомазання, яку священик промовляє під час цього святого таїнства, також передбачає подавання дитині Причастя після Хрещення і Миропомазання: «…Сам, Владико, всіх царю добросердий, даруй йому (їй) і печать дару святого, і всесильного, і поклоняємого Твого Духа і причастя святого Тіла і чесної Крови Христа Твого…»[13].

Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, який проводився з 31 серпня до 6 вересня 2015 року в місті Івано-Франківськ, затвердив Інструкцію щодо причастя немовлят і дітей в УГКЦ[14].

Душпастирські вказівки щодо причастя немовлят і малих дітей

Вказівки священнослужителям

І. Вказівки для священнослужителів щодо причастя немовлят і малих дітей:

1. Дитину, аж поки вона не буде здатна споживати тверду їжу, слід причащати лише Кров’ю Господньою.

2. Потрібно при цьому зважати на вибір вина для Євхаристії, щоб воно природне чисте виноградне без додатків. Вино повинно бути доброї якості, приємного запаху і смаку, не прокислим. Рекомендується, щоб це вино було червоного кольору.

3. Священнослужителю рекомендується спочатку причащати батька або матір (чи іншого дорослого), які тримають дитину, а потім саму дитину.

4. Якщо дитина не хоче приймати Святе Причастя (вередує, плаче), не слід причащати її насильно.

ІІ. Вказівки для священнослужителів щодо підготовки до Першої Сповіді:

1. Забезпечити підготовку до Першої Святої Сповіді дітей, яким виповнилося 7 років (затвердити імена дітей, які готуватимуться до Першої Сповіді і закріпити за ними катехита).

2. Підготовка повинна тривати принаймні один рік.

3. Парох (або за дорученням пароха сотрудник) має провести щонайменше одну зустріч та особисту бесіду з дітьми, які готуються до Першої Святої Сповіді.

4. Парох повинен перевірити, чи діти засвоїли основні катехизмові правди. Якщо дитина не готова до Першої Святої Сповіді, не слід допускати її до прийняття цього святого таїнства, а продовжити час підготовки.

5. Парох має провести принаймні одну зустріч для батьків чи опікунів, а по змозі й для хресних батьків.

6. Діти, які до того часу від Хрещення причащалися, продовжують причащатися під час підготовки. Тому душпастирям УГКЦ не слід відмовляти у Святому Причасті дітям в період їхнього підготовляння до Першої Святої Сповіді.

7. У день Урочистого Святого Причастя священикові слід підготувати проповідь, яка підкреслить значення і важливість таїнства Пресвятої Євхаристії для дітей та всієї парафіяльної спільноти. Належить виголосити відповідні прошення за дітей, батьків і хресних батьків в єктенії усильного благання.

Вказівки батькам

1. Малих дітей (до п’яти років) батьки зазвичай приносять до Причастя на руках або ведуть за руку.

2. Священик спочатку причащає батька або матір, які тримають дитину, а відтак саму дитину. Якщо дитина не хоче приймати Святе Причастя, вередує, плаче, не слід причащати її насильно.

3. Старші діти підходять до Причастя самі, склавши руки на грудях навхрест (права рука зверху).

4. Згідно з Канонами партикулярного права УГКЦ, євхаристійний піст (утримання від їжі) триває щонайменше одну годину перед початком Божественної Літургії[15].

5. На Божественну Літургію слід приходити вчасно. Під час Божественної Літургії у храмі  старатися не давати дітям їсти.

Вказівки катехитам

1. Катехит зобов’язаний провести відповідну кількість катехитичних зустрічей із дітьми згідно із затвердженою програмою.

2. Катехит повинен допомогти дітям засвоїти катехитичний матеріал.

3. Катехит, який готує дітей до Першої Святої Сповіді, повинен провести не менше ніж три катехитичні зустрічі для батьків чи опікунів, а по змозі й для хресних батьків.

4. У день Першої Святої Сповіді особливу увагу слід звертати на внутрішню підготовку, стан і настанову дитини, батьків, родичів, а не лише на зовнішні ознаки, тобто вбрання дітей, оздоблення храму, відео- та фотозйомок. Вбрання дітей має відповідати культурі й традиції українського народу.

[1] Кипріан Карфагенський (De lapsis, cap. 25); блаженний Августин Гіппонський (Epist. 217, ad Vital. Pelag).

[2] Апостольські постанови, 8, 13.

[3] Діонісій Ареопагіт. Про церковну ієрархію, гл. 7, 11.

[4] Папа Інокентій І до отців Мілевського собору (M. P. L. T. 33, col. 785); Папа Лев Великий, Epist. 59, M. P. L.T. 54, col. 868.; Папа Геласій, Epist. 7, M. P. L. T. 59, col. 37-38.

[5] Памятники древне-русскаго канонического права. – Часть І (памятники ХІ-XV в.). – Санкт-Петербург, 1908 – С. 31, 35.

[6] Там само, с. 94.

[7] § ІІІ. О Евхаристії. Додаток до чинностей Львовского Синода: «Хотяй у Восточних всегда був захований звичай і тепер єще заховує ся, припускати дітей і хлопців, не прийшовших єще до розуму, до Святой Євхаристії, котра всегда була яко хліб і питіє духовне, котрим можуть в Христі отроджені, житє се духовне живити, вскріпити і заховати: понеже однако єсть певним, що діти не маючи єще розуму, не суть ніякою нуждою обовязані причащати ся св. Евхаристії, так як в том віці не могли утратити узисканої через купіль Крещенія ласки (посилання на постанову Тридентського собору – прим. авт.), святий Синод постановляє, щоби задля належного почитання так великої Тайни от тепер до Святого Причастія, єсли то без соблазни стати ся може, не були припущені скорше, доки не буде явним, що они по докладном поученю і іспиті, суть в томі віці і мають познанє, що можуть розсудити Тіло Христове»)

[8] Протоколи засідань Львівських архиєпархіальних соборів 1920-1944 рр. – Місіонер, 2000. – С. 145. Це питання першим почав піднімати ігумен Климентій Шептицький.

Там само, с. 157: «Архиєпархіальний Собор уважає, що тота заборона не відноситься до всіх случав, де при Причастію малих дітей такої небезпеки нема, а то тим більше, що в теперішніх часах не допускати дітей до св. Причастія може статися – як то передбачував Синод Замойський – джерелом згіршення, бо воно противиться і загальному напрямові Евхаристичної набожности у вірних і однозгідній науці богословів, які вчать, що найменша дитина є здібна з користю принимати св. Тайну Евхаристії – а власне належне почитання тої Найсвятішої Тайни вимагає, щоби дати її умножувати ласку надприродну в усіх душах, що в них – як у малих дітей – живе тота ласка через св. Хрещення.

Ввиду того ОО. Душпастирям вільно, а навіть АЕп. Собор поручає поволи поновити старинний звичай Христової Церкви не відмовляти св. Причастія і малим дітям (найлучше це робити, по старинному звичаєві, лиш під видом вина і то по змозі солодкого, а передаваного дитині на змоченім пальці). В усіх випадках, де через опірне заховування дитини було б наражене св. Причастія на брак належної пошани – не вільно по декреті Синоду Замойського причащати дитину».

[9] Orientalium Ecclesiarum, 6, 12.

[10] ККСЦ, кан. 697.

[11] ККСЦ, кан. 710.

[12] Інструкція застосування літургійних приписів ККСЦ, 51.

[13] Требник УГКЦ. – Львів, 2001.

[14] Постанови Синоду Єпископів УГКЦ, 30.

[15] Канони партикулярного права УГКЦ, кан. 93, § 1

Інструкцію затверджено Синодом Єпископів УГКЦ, що відбувся в м. Івано-Франківську 31 серпня – 6 вересня 2015 року Божого.

https://synod.ugcc.ua/data/instruktsiya-shchodo-prychastya-nemovlyat-i-ditey-v-ugkts-240/

Instruction on the Reception of Holy Communion for Infants and Children in the UGCC

The Holy Mystery of Communion is an extraordinarily great spiritual nourishment, vitally necessary for the soul and body of every Christian. As it is written in the Holy Gospel: “Whoever eats My Body and drinks My Blood abides in Me, and I in them” (John 6:56). Everyone ought to receive Communion as often as possible, and particular care must be taken in this regard by bringing children to Holy Communion, beginning from Baptism.

 Historical-Theological Aspect and Canonical Foundations of the Communion of Infants and Young Children

1. Communion of Infants and Children in the Ancient Church

According to the Eastern Christian tradition, the Holy Mysteries of Christian initiation (Baptism, Chrismation, and the Eucharist) are celebrated together. Therefore, the day of Holy Baptism was also the day of First Communion.

The Holy Fathers and Teachers of the Church—Justin the Philosopher (2nd century), Origen (3rd century), Saint Cyprian of Carthage (3rd century), and Blessed Augustine of Hippo (3rd–4th century)—taught about Communion after Baptism. In their writings, they indicated that in the ancient Church children were given Communion[1].

In particular, in the ancient ecclesiastical work "Apostolic Constitutions" (4th century), the order of receiving Holy Communion by various categories of communicants is given, among whom are children: “After this, let the bishop receive Communion, then the presbyters, deacons, subdeacons, readers, singers, ascetics, and among the women—deaconesses, virgins, widows, then the children, and then all the people in order, with modesty and reverence, without noise”[2].

And Saint Dionysius the Areopagite (5th–6th century), in his work *On the Ecclesiastical Hierarchy*, explains why it is important to give Communion to young children: “The hierarch also gives to the child the Communion of the sacred Mysteries, so that it may be nourished by them and may not know any other life except that which is always directed toward the divine, and as a participant of the Holy Mysteries is turned toward holiness, established in sacred habits, and in sacred beauty brought to perfection under the influence of the God-bearing sponsor”[3].

Roman Pontiffs—Innocent I (5th century), Leo the Great (5th century), Gelasius (5th century)—in their letters and addresses also write about the necessity of giving Communion to young children[4].

2. Communion of Children in the Kyivan Church of the Period of Kyivan Rus’

In the Church of the period of Kyivan Rus’, certain historical monuments have been preserved which contain references to the Communion of infants and young children. Thus, for example, responding to the questions of Kyryk, Savva, and Illya (1130–1156), Bishop Niphont of Novgorod speaks about the necessity of Communion for children at Baptism and after it[5]. The decrees of the Council of Vladimir of 1274, set forth in the charter of Metropolitan Kyrylo II, indicate: “Everyone after Baptism should be made worthy of the Most Pure Body of God and the Precious Blood, whether they are baptized in cities or in villages”[6].

3. The Synods of Zamość and Lviv

The Synod of Zamość of 1720 introduces a prohibition on giving Communion to newly baptized children, which is repeated by the Synod of Lviv of 1891[7], relying on the argument of understanding the sacrament. This was done under the influence of the practice of the Western Church, where the Communion of children was limited to the age at which they are capable of understanding the difference between ordinary bread and the Eucharistic Bread. This is stated by the Fourth Lateran Council of 1215 and the Council of Trent of 1545–1563.

4. The Decree of Pope Pius X “Quam singulari” as a Call to Restore the Communion of Children

Attention to the importance of the Communion of young children is drawn by Pope Pius X in his Decree *Quam singulari* (1910): “Jesus said: ‘Let the children come. Do not hinder them from coming to me, for to such belongs the Kingdom of Heaven’ (Matt. 19:14). The Catholic Church, remembering these words, from the very beginning took care to bring young children to Christ through Eucharistic Communion, to which even infants were brought. As all ancient ritual books prescribed, this was done at Baptism until the 13th century, and in some places this custom was preserved for an even longer time. It remains to this day in force in the Greek and Eastern Churches. However, to avoid the danger that children might drop the Consecrated particles, the Eucharist from the very beginning was given to them only under the form of wine (…) Nevertheless, infants not only at the moment of Baptism, but also afterwards, received Communion from the Holy Table.”

5. Restoration of the Practice of Communion of Children in the UGCC

The Lviv Archeparchial Synod, which took place on October 31, 1941, decreed: “…the prohibition of the Synod of Zamość to admit infants to Holy Communion does not apply to all cases; where, at the Holy Communion of young children, there is no danger of irreverence toward the Holy Mysteries, there it is possible to admit children to Holy Communion. Therefore, the Synod instructs pastors to restore the ancient custom of giving Holy Communion to young children”[8].

The Decree on the Eastern Churches of the Second Vatican Council emphasizes the importance of preserving the ancient liturgical heritage of the Eastern Churches: “All the faithful of the Eastern Churches should know and be certain that they can and must always preserve their legitimate liturgical rites and their discipline, and changes should be introduced only in view of their own organic development. Therefore, first of all, Eastern Christians themselves must faithfully observe their rites and discipline, know them better, and practice them more perfectly—and if, due to historical or personal reasons, they have deviated from them improperly, they should strive to return to the ancestral traditions”[9].

The Code of Canons of the Eastern Churches clearly states that “the sacramental initiation into the mystery of salvation is completed by the reception of the Most Holy Eucharist, and therefore the Most Holy Eucharist must be administered after Baptism and Chrismation as soon as possible according to the prescriptions of the particular law of the respective Church sui iuris”[10]. Canon 710 speaks about the participation of children in the Most Holy Eucharist after Baptism and Chrismation, which must be carried out according to the prescriptions of the particular law[11].

In the Canons of the Particular Law of the UGCC it is clarified: “The mystery of Christian initiation is completed by participation in the Most Holy Eucharist, and therefore together with Baptism and Chrismation the newly baptized should be given Communion, according to the prescriptions of the liturgical books” (can. 86).

Ҥ1. Children after Baptism and Chrismation, as well as persons deprived of the use of reason, may be given the Most Holy Eucharist.

§2. Regarding the participation of children, the minister must take into account the ability of the child to consume the Most Holy Eucharist, and in case of doubt give Communion only of the Blood of the Lord.

§3. It is presumed that a child who has reached seven years of age has the use of reason, therefore he or she should be encouraged to receive the sacrament of Penance” (can. 92).

The Instruction for Applying the Liturgical Prescriptions of the Code of Canons of the Eastern Churches speaks about the importance of the reception of the Eucharist by young children: “The giving of the Eucharist to newly baptized children is not limited only to the moment of the celebration of initiation. The Eucharist is the bread of life, and children must be continually nourished by it from that time, so that they may grow spiritually. The manner of their participation in the Eucharist corresponds to their capacity: at first it will differ from that of adults, but gradually it will develop through the grace and pedagogy of the sacrament, growing until ‘the measure of the full stature of Christ’ (Eph. 4:13)”[12].

The Catechism of the UGCC "Christ – Our Pascha" (§408) clearly emphasizes that the three Mysteries of Christian initiation—Baptism, Chrismation, and the Eucharist—are celebrated together: “Entrance into the life of the Most Holy Trinity takes place through the Holy Mysteries of Baptism, Chrismation, and the Eucharist—through our union with Christ, receiving the seal of the Holy Spirit and Communion of the Body and Blood of Christ in the community of the Church. As a person after birth begins to breathe and eat in order to live, so the baptized, born to new life in the baptismal font, begins to breathe the Holy Spirit and be nourished by Holy Communion in order to grow in Christ.”

The prayer of Chrismation, which the priest pronounces during this Holy Mystery, also foresees giving Communion to the child after Baptism and Chrismation: “…You Yourself, Master, King of all, compassionate one, grant to him (her) also the seal of the gift of Your holy and all-powerful and worshipped Spirit, and participation in the holy Body and precious Blood of Your Christ…”[13].

The Synod of Bishops of the Ukrainian Greek Catholic Church, which took place from August 31 to September 6, 2015 in the city of Ivano-Frankivsk, approved the Instruction on the Communion of infants and children in the UGCC[14].

Pastoral Guidelines Regarding the Communion of Infants and Young Children

Guidelines for Clergy

I. Guidelines for clergy regarding the Communion of infants and young children:

1. A child, until he or she is able to consume solid food, should be given Communion only of the Blood of the Lord.

2. Attention must be given to the choice of wine for the Eucharist, that it be natural, pure grape wine without additives. The wine must be of good quality, pleasant smell and taste, not sour. It is recommended that this wine be red.

3. The cleric is encouraged first to give Communion to the father or mother (or another adult) who is holding the child, and then to the child itself.

4. If the child does not wish to receive Holy Communion (is restless, cries), it should not be given by force.

II. Guidelines for clergy regarding preparation for First Confession:

1. To ensure preparation for First Holy Confession of children who have reached seven years of age (to confirm the names of the children who will prepare for First Confession and assign a catechist to them).

2. The preparation must last at least one year.

3. The pastor (or, by delegation, an assistant priest) must conduct at least one meeting and personal conversation with the children preparing for First Holy Confession.

4. The pastor must verify whether the children have learned the basic truths of the catechism. If a child is not ready for First Confession, he or she should not be admitted to receive this Holy Mystery, but the time of preparation should be extended.

5. The pastor must conduct at least one meeting for parents or guardians, and if possible also for godparents.

6. Children who have been receiving Communion since Baptism continue to receive Communion during the time of preparation. Therefore, clergy of the UGCC should not refuse Holy Communion to children during the period of their preparation for First Holy Confession.

7. On the day of Solemn Holy Communion, the priest should prepare a homily that emphasizes the meaning and importance of the Mystery of the Most Holy Eucharist for the children and for the entire parish community. Appropriate petitions should be proclaimed for the children, parents, and godparents in the Litany of Fervent Supplication.

Guidelines for Parents

1. Small children (up to five years old) are usually brought to Communion in arms or led by the hand.

2. The priest first gives Communion to the father or mother who is holding the child, and then to the child. If the child does not wish to receive Holy Communion, is restless or crying, it should not be forced.

3. Older children approach Communion themselves, with their arms crossed over the chest (right hand over left).

4. According to the Canons of the Particular Law of the UGCC, the Eucharistic fast (abstinence from food) lasts at least one hour before the beginning of the Divine Liturgy[15].

5. One should come to the Divine Liturgy on time. During the Divine Liturgy in the church, one should try not to give children food.

Guidelines for Catechists

1. The catechist is obliged to conduct the appropriate number of catechetical sessions with children according to the approved program.

2. The catechist must help children to learn the catechetical material.

3. The catechist who prepares children for First Holy Confession must conduct no fewer than three catechetical meetings for parents or guardians, and if possible also for godparents.

4. On the day of First Holy Confession, special attention should be given to the interior preparation, the condition and disposition of the child, parents, and relatives, and not only to external elements, that is, the clothing of the children, decoration of the church, video and photography. The clothing of the children should correspond to the culture and tradition of the Ukrainian people.

[1] Cyprian of Carthage (De lapsis, cap. 25); Blessed Augustine of Hippo (Epist. 217, ad Vital. Pelag).

[2] Apostolic Constitutions, 8, 13.

[3] Dionysius the Areopagite, *On the Ecclesiastical Hierarchy*, ch. 7, 11.

[4] Pope Innocent I; Pope Leo the Great, Epist. 59; Pope Gelasius, Epist. 7.

[5] Monuments of ancient Rus’ canonical law.

[6] Ibid.

[7] Acts of the Synod of Lviv.

[8] Proceedings of the Lviv Archeparchial Synods (1920–1944).

[9] Orientalium Ecclesiarum, 6, 12.

[10] CCEO, can. 697.

[11] CCEO, can. 710.

[12] Instruction on the Application of Liturgical Prescriptions, 51.

[13] Trebnyk (Book of Needs), UGCC.

[14] Acts of the Synod of Bishops of the UGCC.

[15] Particular Law of the UGCC, can. 93 §1.

This Instruction was approved by the Synod of Bishops of the Ukrainian Greek Catholic Church, held in Ivano-Frankivsk from August 31 to September 6, 2015.